Виховні заходи

Портфоліо класного керівника

ПРОЩАВАЙ, БУКВАРИКУ!

Мета: розвивати уяву, пам'ять, артестичні та творчі здібності дітей; виразне та усне мовлення;формувати інтерес до читання ; викликати бажання гарно вчитися й отримувати знання за допомогою книг; виховувати чуття прекрасного, любов до книги, рідної мови.

Обладнання:презентація "Прощавай,Букварику";  емблеми літер алфавіту; плакат"Букварик"; костюми казкових героїв; різнокольорові кульки та квіти; посвідчення Букварика.

 Ведучі.    Ось над селом Білим

                   Зайнялась зоря.

                   В Білівській школі, славне свято -

                   Свято Букваря.
     Добридень! Раді вас вітати на нашім урочистім святі! Ну що,    

     усі  зібралися у залі?

               Ведучий.  Та  ні,  когось  не  вистачає?

 Ведучий.  Кого?  

 Ведучий. Самі ж бо відгадайте,

                   А потім ще і привітайте.

                   До школи радо хто спішить?

                   Старанно хто уроки вчить?

                   Хто хоче все на світі знать,

                   Уміє і читать, й писать?

                   Усі завжди їх пізнають.

                   Скажіть- но, як цих діток звуть?

 Батьки.          ШКО-ЛЯ-РІ!

 Ведучий.   Хто радує і тат, і мам?

                     Хто кожну справу робить сам?

                     Хто дружно й весело співа,

                     Родину щастям зігріва?

                     Усі завжди їх пізнають.

                     Скажіть- но, як цих діток звуть?

 Батьки.       ШКО-ЛЯ-РІ!

 Ведучий.    Що ж, вітайте! Ось він- наш зірковий перший клас!

                           (Заходять першокласники. Звучить марш.)

 Ведучий.     Сьогодні тут зібрались первачки,

                        І в школі вже вони не новачки.

                        -Добридень!- ми звертаємось до вас,-

                        Дружний наш, веселий перший клас!

 Пісня «Якщо довго, довго …»

Якщо довго, довго, довго,

Якщо довго по доріжці,

Якщо довго по стежині бігать, тупать і стрибать,

То напевно, то напевно, то звичайно, то звичайно,

То можливо, то можливо, можна в школу нам прийти.

                                             А – а – вчаться там діти великі й малі,

                                             А – а – знань їм багато дають вчителі.

                                             А – а – там навчаються читати,

                                             А – а – і писати, й рахувати,

                                             А – а – там цікаво всім завжди.

1- й учень.    Зовсім, зовсім ще недавно

                        Вересневої пори

                        Мами в школу нас за руки

                        Несміливих привели.

 Учні (разом).  А сьогодні ми вже справжні,

                           Справді, справжні школярі!

 2- й учень.   Бо читати і писати

                        Ми навчитися змогли,

                        І задачу розв’язати,

                        І відняти, і додати..

 Учні (разом).   Словом, успіхів всіляких

                             Ми, нарешті, досягли!

 Учні (по черзі).   1. Ми читати вже навчились!

                                2. Потрудились!

                                3. Ох, стомились!

                                4. Час настав нам відпочити

                                     Посміятись, порадіти!

                                5.Ще й розважити гостей:

                                   І дорослих, і дітей!

 3- й учень. Послухайте наше виразне читання,

                      Танці й пісні у нашому виконанні.

                      Ми разом віддячимо вірному другу,

                      Що нам допоміг подолати науку.

  (Під пісню «Незнайка на Луне» (В. Меладзе)  забігає Незнайко)

 Незнайко.   (Одяг обвішаний буквою «ен»)

                       Ой! Ой! Ой! Насилу врятувався!

 Ведуча. Що це за несподіваний гість? 

               Ви, діти, його впізнали? 

Діти.(Так)

Ведуча. А звідки ви його знаєте?

Діти.     1. Він до нас на математику приходив, задачі нам задавав.

               2. Йому шматочок  Сонця на голову впав.

               3. Він машину казкову сиропом заправляв.

 Незнайко. Добрий ранок!

 Учень. Який ранок? Адже це день.

 Незнайко.  А я не знаю чи ранок, чи день, чи вечір.

 Учень.  А чому це ти так репетував?

 Незнайко. Та то я від злодія втікав.

 Учень. Від злодія? Від якого?

 Незнайко.  Від звичайного, який хотів у мене украсти мою шапку.

 Учень. Твою шапку? А навіщо вона йому?

 Незнайко.  Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більша шапка, тим  

                      розумніша голова!

 Учень.Ой, Незнайко! Не сміши нас! В тебе розумна голова! Ти ж              нічогісінько не знаєш. Тому тебе і прозвали Незнайком. Краще                      сідай, дивись і вчись на нашому святі Букваря.

 Незнайко.  На чому? На чому? На святі Букваря? А де ж ваш буквар про                           якого ти говориш?

 Учень.  Ми Букварика чекаєм…

                  (розгублено)А його усе немає…

                 Де ж так довго забарився?..

                 Може, в лісі заблудився?..

 (Лунає мелодія «Коломийки»)

  Ведуча. О, чуєте, хтось пісеньку співає.

  Буквар.                Коломийка

                            Ой, веселий я Букварик

                            Весело співаю,

                            Бо веселе свято в школі

                            Я сьогодні маю.

                            Ой, я  весело співаю.

                            Бо веселе свято в школі

                            Я сьогодні маю.
                                   Ой, розумний я Букварик,

                                      Все про себе знаю,

                                      Свої літери слухняні

                                      Вже в слова єднаю.

                                      Ой, я  все про себе знаю.

                                      Свої літери слухняні

                                      Вже в слова єднаю.

                            Ой, щасливий я Букварик

                            І тому радію,

                            Що всі діти в першім класі

                            Вже читати вміють.

                            Ой, я  і тому радію.

                            Що всі діти в першім класі

                            Вже читати вміють.

                                               Ой, святковий я Букварик,

                                               Прошу всіх на свято.

                                               Кожну літеру всі разом

                                               Будемо вітати.

                                              Ой, я  прошу всіх на свято.

                                               Кожну літеру всі разом

                                               Будемо вітати.

  .

Буквар.        (Звертається до Незнайки)

Добре літери вивчай,
Потім — у склади складай.
Як складеш їх у слова —
Розпочнуться вмить дива.
Все зумієш прочитати:
Що читають мама й тато,
Назви вулиць та казки,
Вірші та товсті книжки
Про русалку чарівну,
Про Ягу стару й страшну,
І про лицарів чудових,
І про гномиків казкових...
Тож ні маму, ані тата,
Ні сестричку, ані брата
Не проси та не чекай,
Просто сядь та почитай!
 Ведучий. Ну, що зрозумів Незнайко навіщо треба вчити букви?

 Незнайко. Зрозумів. Букви треба знати, щоб багато хороших                      книжок читати. А можна я у вас на святі посиджу? Може ще чомусь         

 навчусь?

 Ведучий. Сідай, будь ласка. Нам приємно, що ти бажаєш вчитися.

 Учень. Любий наш Букварику!

                Наш найперший друже!

                Ми тебе порадувать

                Хочем дуже-дуже!

 Учень.Бо ти сьогодні – іменинник!

                І вік твій зовсім не малий…

               Справляв свої ти іменини

                Чотириста сімдесят сім разів!

 Учень. Що ж ми для тебе готували?

                 Вже час дізнатися настав…

                 В чарівнім місті побувати,

                 Куди ти шлях нам показав…

 Пісня „Гей, чули, чули, чули …”(на мелодію пісні „Із сиром   

          пироги”)

                            Прийшли ми всі на свято,

                            На свято Букваря,

                            І вивчили всі букви,

                            Усі: від А до Я.

                                      Приспів

                                      Гей, чули, чули, чули,

                                      Гей, чули, чули, чули ви.

                                      З буквариком ми дружим,

                                      Він з нами назавжди.

                             У нас сьогодні свято,

                             Шануєм Букваря,

                             Відкрив він нам дорогу

                             До знань від А до Я.

                                      Приспів

                                      Гей, чули, чули, чули,

                                      Гей, чули, чули, чули ви.

                                      З буквариком ми дружим,

                                      Він з нами назавжди.

 Мама тягне сина за руку, саджає за парту, дає «Азбуку»,    «кошеня» лежить на дивані

Мама. Букви вчи, не йди нікуди,

              А то гірше тобі буде.

              Ось тобі секундомір –

              Потім себе перевір.      (Пісочний годинник)

              А прийде додому тато,

              Йому будеш звітувати!

              Я ж біжу до перукарні

              І даю тобі пораду:

              Краще справою займися,

              Щоб успішно в школі вчиться!

 (Хлопчик відкриває «Азбуку»)

 Хлопчик. Маю книжку непросту,

                    Щей цікаву дуже.

                    І про неї розкажу

                    Тобі, милий друже.

                    Книжку Азбукою звуть,

                    Знають всі малята.

                    У ній букви  ті живуть,

                    Що треба вивчати.

 З’являються «букви» у супроводі пісні «Гей ви, букви» (на ме-лодію пісні «Гей, ви стрільці січовії»)

 Гей ви, букви, жвавим кроком-

                       раз, два, три!             

Вчили вас сто п’ять уроків-

                       раз, два, три!             

Через те вас добре знають,

З вами вже слова читають-

                       раз, два! Раз, два! Раз, два, три!

Попереду йде Букварик-

                       раз, два, три!             

Букви всі зібрав в порядок-

раз, два, три!             

Всі його давно чекають,

З іменинами вітають-

                       раз, два! Раз, два! Раз, два, три!

 Ведучий.          1- 2- 3

                              Перша буква говори.

 «Букви» по черзі виходять із шеренги, називаючи своє ім’я.                                 

                          А! Бе! Ве! Ге! Ге!

                        Де! Е! Є! Же! Зе!

                        И! І! Ї! Йот! Ка!

                        Ел! Ем! Ен! О! Пе!

                        Ер! Ес! Те! У! Еф!

                        Ха! Це! Че! Ша! Ща!

                        М’який знак! Ю! Я!

 Ведучий.  -Де ви, друзі, всі живете?

                    - Звідкіля так дружно йдете?

 Букви.  І великі,  і малі-

               Ми живемо в Букварі.

 Пісня «Нас тридцять три»( на мелодію пісні «У лісі, лісі темному»)

                    Нас тридцять три, нас тридцять три,

                    У нас міцна сім’я.

       

                    Усі від А до Я.         
                                Ми мрію любимо й книжки,

                                Життя у нас буя.   .    

                                Усі від А до Я.                          
                    Знай рідну мову і вивчай:

                    Вона твоя й моя,

                    Усю від А до Я.                         
Буквар. Що ж, спасибі, школярі,

                  Букви- тридцять три зорі-

                  Всі ви знаєте, як треба.

                  Може, хоче хто про себе

                  Щось цікаве розказати?

Учень.    Ми літери відомі.

                   Ми всякому знайомі.

                             Але про кожну літеру

                   Ви знаєте не все.      

 Учень.   Ми літери не звичні

                   Ще й дуже симпатичні

                   Бо кожна жарт чи віршика,

                   Чи казочку несе.

 Українська народна казка « Від А до Я»

 Казкар.  Хочу вам розповісти

                   Що було, де, з ким, коли.

                   Тому сядьте всі рівненько

                   Й слухайте всі нас гарненько.

                   Червона Шапочка по лісу

                   Якось одного ранку йшла.

                   Зустріла книжечку на стежці,

                   До неї нишком підійшла.

                  Стихенька мовила: « Хто ти?

                   Як опинилась тут?»

 Книжка. Я книжка непроста.

                     Всі- Букварем мене зовуть.

 Червона Шапочка. Чому ти тут? Кого чекаєш?

                                           Чи може ти в тяжкій біді?

                                             Якщо щось сталось розкажи.

                                              То я допоможу тобі.

 Книжка. Ні не в біді- любе дівчатко,

                     Я родичів тут жду своїх.

                     Це букви різні. Та по порядку.

                     Живуть на сторінках моїх.

 А. Що за шум? Де ти, книжко, закотилась?

       Я від тебе загубилась.

       Чи приймеш назад до себе

       Букву, що найлегша в тебе.

       Так, це я! Я буква «А».

        І дзвінка. І голосна.

 Казкар.Тут і раптом якось з гілки

                  Зістрибнула в книжку білка.

 Б. Я від тебе загубилась.

      Буква «Бе» гулять стомилась.

 Казкар. Вітром дунуло по лісу

                    І листок зашелестів.

                    Це ведмідь  прийшов до книжки

                    І тихенько заревів.

 В. «Ве»- це літера моя,

         Наче вишеньки звиса.

Казкар. Нізвідки дятел прилетів

                  І дзьобиком продзьобонів.

 Д. Без букви «Де»

       Тобі книжко не вирушить ніде.

       Отож прийми мене у дім

       Заживемо щасливо в нім.

 Казкар. Ураз, з’явився тут єнот!

                   Приніс з собою він блокнот

                   Тай каже:

 Є. Букварику- любий друже

      Я тебе поплутав дуже.

      Ти якось так раптом зник.

      А це не ти? Це- записник.

 Казкар. Перервав розмову жук.

 Ж. Я в жоржині загубився.

        Заморився і втомився

        Ледь стежину віднайшов.

        Так до вас я і прийшов.

 Казкар. Та тут раптом із куща.

                   Вибігло мале зайча.

 З. Я із сонечком загрався

      Із сторінки десь подався.

      Та боюся всього я

      Хочу назад до Букваря.

 Казкар. Тупу…Тупу… десь ногами

                   Тупотіла десь вона.

 К. Чи впізнали хто- я, діти!

       Так, Коза я, Дереза.

       Будете ви «Ка» вивчати

       Я ж її вам представляти.

 Л. Ой, а що тут всі зібрались

       Чи не на мене ви чекали.

       Якщо ви так дуже просите,

       То завітаю до вас в гості.

 М. Тук, тук- хто тут живе.

        Чи приймете ви мене.

        Я мишка маленька.

        Сяду в кутику тихенько.

 Казкар. Та не всі такі, як мишка.

                   Чемно сіла на поріг.

                   А з- за дерева вже чути.

                   Йде великий носоріг.

 Н. Розійшлися всі, розбіглись

       Тут командую вже я.

       Я великий і розумний

       Носоріг- моє ім’я.

 О. Що? Що? Що?

       Ти командир?

       Хто тебе ним узгодив?

       Ні! Командую тут я.

       Буква «О» печать моя.

 Казкар. Та на сварочку таку

                    Равлик лізе у кутку.

 Р. Не сваріться дуже.

      Всі ми любі друзі.

      В Букварі живемо

      Всі від «А» до «Я».

      То тоді назвемось

      Як одна сім’я.

 С. Стриб, стриб, стриб

      Скок та скок

      Я солом’яний бичок.

      Хочу я до вас

      В цей веселий час.
 Казкар. Ніби вже й Буквар в порядку

                   Всі співають вже пісні.

                   Та прийшло мале ягнятко

                   І кричить:

 Я. «Ще ні! Ще ні!

        Ще не всі букви зібрались.

        Загубилась буква «Я».

        Я- потрібна вам, повірте.

      «Я»- закінчує сторінки Букваря.                                                                         Казкар. Так усі букви зібрались

                   На сторінках Букваря.

                   Сварки, бійки пережили

                   Бо вони одна сім’я.

                   Казку діти розказав вам.

                   Букви всі старанно вчіть.

                   Уникайте сварок, бійок.

                   І книжок ніколи не губіть.

 Учень.  Якщо букви твердо знати,

                Можна слово написати.

                Буква коло букви стала,

                Ми читаєм слово…   (мама)

 Учень.  Всі це слово знають діти,   

                Головне воно у світі. 

                Знову літери ми склали,

                Яке слово прочитали?  (мир)    

 Учень.  Хай над нами сонця ллється,

              Промінь шле тобі й мені.

               Вічно треба сонце небу,

               Вічно треба мир землі.

Пісня « Ми уже не малята»

 Ми уже не малята,

Не малі дошкільнята.

Цілий рік в школі вчилися ми,

Букварі прочитали,

Сто задач розв’язали,

Кожну букву виводили ми.

                        Приспів

Ми читаєм і рахуєм,

Додавати вмієм всі.

Ой, як жаль, що не підемо                                

В перший клас вже ми.      

Ми всі хочем вивчати,

І на світі все знати,

І тому ми так щиро вчимось.

Будем далі ми вчитись,
Кожен день так трудитись,

І знаннями всі похвалимось.

                                Приспів

Ми читаєм і рахуєм,

Додавати вмієм всі.

Ой, як жаль, що не підемо                                

В перший клас вже ми.      

 Учень.   Буквар ми взяли перший раз,

               Як зайшли у перший клас.

                І як нам радісно сказати:

                «Тепер вже вміємо читати!»

 Учень. Тішать нас перемоги,

                Бо були в нас і тривоги.

                Важко було починати

                І читати, і писати.

 Учень.  В нас у дома є підмога,

              Труднощів ми не боялись,

               Бо із нами допомога:

               Рідні мама і татусь.

 Учень.    Татусю рідний! Мамо рідна!

                Ну як же вам не дякувати в цей час!

                 За те, що розум, щирість, вміння-

                 Все віддаєте ви для нас.

                 За вашу працю, ласку і любов…

Учні (разом).   «Спасибі» вам скажемо знов.

 Пісня «День святковий»(на мелодію «У леса на опушке»)

 Унас сьогодні свято

Закінчуєм перший клас.

Зібралось всіх багато,

Прийшли вітати нас.

Навчились всі читати

І рахувати ми,

А як всі гарно пишем,

Це мами помогли.

                                                        Приспів

                 День святковий у нас, в першім класі.

                 День святковий у нас, всім на щастя.

                 Ми вже виросли всі, старші стали,

                 І вже плакати ми перестали.

                Ми вклонимось сьогодні

Низенько всій родині.

Складемо ми подяку

І вчительці своїй.

І хай лунає пісня,

І хай танцюють всі,

У нас сьогодні свято

Найкраще на землі.

                                                     Приспів

               День святковий у нас, в першім класі.

               День святковий у нас, всім на щастя.

               Ми вже виросли всі, старші стали,

               І вже плакати ми перестали.

 Українська народна казка «Ріпка»

Ведучий.

Не часто в нашій Україні

Бува, щоб ріпку хтось садив...
Але було... В одній хатині
Дідусь Панас з сім”єю жив.

Раз навесні, коли берізки

Пухкі сережки одягли,
Коли дрібні зелені бризки
Так рясно на гілля лягли,

Дід порався в своїм садочку,
Доріжки чистив, тин ладнав,
Скопав землицю на горбочку,
Що посадити тут – не знав.

І раптом вибігла Ганнуся,
Набрати думала води...
Підбігла, лащиться:”Дідусю,
Ти мені ріпку посади!”

І посадив...
Ходив щоранку поливати,
Глядів, щоб півник не стоптав.
Бур’ян зривав, щоб їй зростати,

Ретельно ріпку доглядав.
А українські землі – диво!
За труд відплачують як слід.
І ріпка виросла красива,

„Хороша ріпка!” – каже дід.
Блищить на сонці чепурненька,
Як мед, не скласти їй ціни,
Тугенька, жовта, величенька.
А висоти!
А ширини!

Танок сонячних промінчиків: „гріють ріпку”

Дід довго нею милувався,
І знав, що він досяг мети.
Хоч шкодував, і хоч вагався,
Та все ж сказав:”Пора тягти!”

На другий день зібрався зранку,
Неначе десь на свято йшов,
Надів сорочку-вишиванку,
До ріпки стиха підійшов.

До неї чемно привітався,
Примірявся і так, і сяк.
Але ж... як тільки не старався,
А витягти не міг ніяк.

 Дід.

Гей, жінко, нумо вийди з хати,
Покинь всі справи хоч на мить.
Біжи мені допомагати,
Бо ріпка глибоко сидить.

Баба.

Ти кликав, діду?
Я хутенько,
Усе покинула й біжу.
Ця ріпка й справді величенька,
Давай тобі допоможу.

Ведучий.

Бабця - за діда, дід – за ріпку,
Разом щосили потягли...
Вона ж сидить в землиці кріпко – 
Так витягти і не змогли.

Баба.

Онучко, чуєшь? Йди скоренько!
Де ти там граєшься? Давай!
Засіла ріпка глибоченько,
Її тягти допомагай!

Ведучий.

Дівча – за бабцю,
Та – за діда,
А дід – за ріпку,
Й потягли...
Не подає красуня й виду.
Так витягти і не змогли.

Онучка.

Сірко!
Біжи сюди, собачко!
Чіпляйсь за мене,
В ряд ставай!
Разом і витягнем, побачиш.
Ти тільки нам допомагай.

Ведучий.

Сірко – за внучку,
Та – за бабу,
Бабуня діда обійма,
Той тягне...
Та виходить слабо,
І успіху ніяк нема.

Сірко.

Гей, кицько, глянь, усі при ділі.
Не гай часу, сюди біжи!
Що розляглася в тому зіллі?
Ти краще нам допоможи.

Ведучий.

Киця -  за собачку,
Той за онучку зачепивсь,
Вона – за бабу, та – за діда,
А дід за ріпку ухопивсь.
Дід тягне обома руками,
Командує:”Тягніть! Тягніть!”
Сам сперся обома ногами...
А ріпка смирненько сидить!
Лоби в усіх уже намокли,
Сміється сонечко згори,
А мишеня блиснуло оком
І хвацько вилізло з нори.

Миша.

Без мене тут не буде діла,
Це знає навіть дід Панас.
Буває, що великій силі
Бракує трішечки підчас.

Кіт.

Ти краще, мишко, не хвалися.
Підходь хутчіш, за хвіст бери,
Гарненько ніжками зіприся,
Повітря в груди набери...

Ведучий.

І тянуть всі:
Мишка – за кицю,
Кицюня – хвостик у Сірка,
Сірко – онуччину спідницю,
А та – бабуні фартуха.
Бабуня держить чоловіка,
Піт виступає на чолі,
Дід тягне ріпку, цупить, смика...
І.... ріпку витягли з землі!
Коріннячко у жовтій глині,
Така блискуча і гладка...
Всі впали і лежать на спині,
Проте ніхто не наріка.
Сусіди вибігли із хати,
Ото вже галасу було!...
Дідусь усіх став пригощати,
Наїлося усе село!

Сторінки гумору

Пісня «Малювала вітряка» (на мотив «Циганочки»)

 Малювала вітряка,-

Вийшла парасоля!

Мабуть, підвела рука-

Лиха моя доля!

                                               Приспів

Робиш так і робиш сяк,

Голова морочиться,

Тільки все йде навскосяк,

Все не так, як хочеться!

У кіно вже не ходжу,

Не ходжу на вулицю-

Над уроками сиджу,

Аж спина сутулиться.                                                                                                                                                 Приспів            

Робиш так і робиш сяк,

Голова морочиться,

Тільки все йде навскосяк,

Все не так, як хочеться!

Гумореска «Сміхота»

 Я весь аркуш змалював.

 Братик каже: «Це- гав-гав!»

 Мама каже: «Лошачок!

 Тато: «Ні, це- віслючок».

 «Бицю, бицю!»- каже бабця.

 А дідусь: «Та ні, це паця!»

 Ой, не можу! Сміхота!

 Не впізнав ніхто кота!

 Інсценізація вірша «Батьки-чомучки»

 Ну і мама! Ну і тато!

 Наче справжні дошкільнята!

 Нічогісінько не знють,-

 Смішно  і сказать комусь!-

 Бо щодня мене питають

 Лише одне: «Чому й чому?»

 -Ти чого образив Віку?

 -А чому отримав двійку?

 -А чому прийшов так пізно?

 -А чому в шкарпетках різних?

 -Ти чому такий непослух?

 -А чому не стелиш постіль?

 -Ти чому цей вірш не вивчив?

 -А чому портфель без ручки?

 -І чому такий синиць?

 Ох, настане мій кінець!

 Не поясниш їм ніколи,

 Хоч би й дуже захотів…

 Треба їх віддать до школи…

 Хай питають вчителів!

 Пісня «Ви нас підманули»

В понеділок ви казали

Не будем в куті стояли.

Ви терплячою були,

Але в кутик повели.

                                 Приспів

                         Ви ж нас підманули,

                          Ви ж нас підвели,

                          Ви ж нас, бідолашних,

                          З ума- розуму звели.

 Ви казали у вівторок,

Що дасте смайликів сорок,

Ми прийшли, а тут дива:

Жодних смайликів нема.

                                 Приспів

                         Ви ж нас підманули,

                          Ви ж нас підвели,

                          Ви ж нас, бідолашних,

                          З ума- розуму звели.

 Ви казали у середу:

«Не забудьте, діти, кеди».

Ми взяли, а тут біда,

Фізкультури в нас нема.

                                  Приспів

                         Ви ж нас підманули,

                          Ви ж нас підвели,

                          Ви ж нас, бідолашних,

                          З ума- розуму звели.

  Ви казали у четвер:

 «Буде конкурс «Фантазер»».

  Ми прийшли- і знов турбота,

  Самостійна в нас робота.

                                  Приспів

                         Ви ж нас підманули,

                          Ви ж нас підвели,

                          Ви ж нас, бідолашних,

                          З ума- розуму звели.

 Ви казали у п’ятницю:

 «Малюватимем суниці».

 Ми чекаєм- знов біда,

 Олівців у нас нема.

                                 Приспів

                         Ви ж нас підманули,

                          Ви ж нас підвели,

                          Ви ж нас, бідолашних,

                          З ума- розуму звели.

  Ви казали у суботу:

«Відпочиньте від роботи».

Ми гуляли- тут біда,

Є домашнє завдання.

                                 Приспів

                         Ви ж нас підманули,

                          Ви ж нас підвели,

                          Ви ж нас, бідолашних,

                          З ума- розуму звели.

 Ви казали у неділю:

«Проведіть собі дозвілля».

Ми і лиха наробили,

Вас на свято запросили.

                                    Приспів

                         Ви ж нас підманули,

                          Ви ж нас підвели,

                          Ви ж нас, бідолашних,

                          З ума- розуму звели.

 Учень. Перший клас! Перший клас!

               Скільки справ зустріло нас!

               Треба фрукти рахувати,

               По складах книжки читати.

 Учень.  Хтось під партою в кутку

                Робить справу нелегку:

                Все на пальцях полічили.

                Бо без них-  немає сили.

 Учень.  Перший клас навчає нас читать!  

                Перший клас навчає нас писать!

                Головне- навчає всіх дітей дружить !

                Через те, що разом веселіш!

                Через те, що разом ми сильніш!

                Через те, що разом нам цікаво жить!

 Буквар. Дякую, діти, за добре навчання,

                 Та прийшла пора прощання.

                 Хочу я лише почути,

                 Ким з вас кожен хоче бути.

 Учень.   Я прийшов до школи вчитись,

                Бо поставив за мету:

                Скоро стану призедентом,

                Тільки трохи підросту.

 Учень. Я також прийшов учитись,

               Бо вже вирішив давно:

               Буду, мабуть, футболістом,

               А, може, зіркою кіно.

 Учень.  Поки ще казати рано,

                Може, в бізнес я піду.

                Чи фотомоделлю стану,

                Як за ростом підійду.

 Учень.  Я банкіром хочу стати-

                 Полюбляю рахувати.

 Учень.  А я буду депутатом,

              Бо люблю голосувати.

 Учень.  А я у лікарні

                Після закінчення школи

                Всім робитиму уколи.

 Учень.  Мрію стати альпіністом,

                 Коли трохи підросту.

                 А, можливо, парашутистом-

                 Полюбляю висоту.

 Учень.  Мріймо! Мріяти не рано!

                 Кажуть, роки швидко мчать.

                 Якщо будемо старанні

                 В школі нас всього навчать!

 Буквар. Обіцяйте не лінитись,

                  На «відмінно» й «добре» вчитись.

 Учні (разом).Обіцяємо!

                          Частівки

Приготуйте фотоплівки

І зніміть на згадку нас.

Заспіває вам частівки

Зараз весь нас перший клас.

                Як були ми ще малими,

                Всі казали малюки!

                А тепер не малюки ми-

                Ми вже справжні козаки!

Розбудіть мене в ночі,

Від абетки дам ключі,

Розповім вам алфавіт

Щоб почув аж цілий світ.

                   Всі навчилися писати,

                  Ну і я навчився теж.

                  Кажуть вчителька і мати:

                «З ліхтарем не розбереш.»

Я труджуся, наче бджілка,

Бач, як гарно я пишу!

Дай мені до понеділка,

Завтра батьку покажу!

                 Всі куплети доспівали,

                 Закінчили Букваря.

                 Вже дорослими ми стали,

                 Стали мов одна сім’я.

                            

Виховна година "В нашій Землі -Кобзар мандрував"